29 січня 2012 року біля пам’ятного знаку на честь декларації про державний суверенітет України зібрався люд, щоб вшанувати пам’ять Героїв Крут у Харкові. Харків’яни зібралися, щоб згадати подвиг юних героїв й зробити висновки для подальшого буття і боротьби .
Спочатку звернемося до історії та згадаємо про ту трагічну битву під Крутами.
29 січня 1918 року Центральною Радою було прийнято IV Універсал, який проголошував повну незалежність Української Народної Республіки. Але складне військово-політичне становище не дозволило реалізувати положення IV Універсалу – уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти УНР. У січні 1918 р. До Києва рвалися три більшовицькі армійські групи під командіванням Михайла Муравйова, які вже захопили Харків і Полтаву.
На захист УНР, за іронією долі, стали лише близько 300 чоловіків із помічного студентського куреня (студенти-добровольці українського народного університету імені Св. Володимира, учні старших класів Кирило-Мефодієвської гімназії). Наймолодшому було 14 років, найстаршому 25... Командував підрозділом сотник Аверкій Гончаренко.
Бій тривав упродовж цілого дня 29 січня. Увечері під загрозою оточення більшовиками розпочався відступ. Студентська чота (35 осіб), відступаючи, потрапила в оточення: 28 із них закололи багнетами, сімох поранених відправили до Харкова, де потім розтріляли. Із учасників бою загинули понад 300 юнаків. Загарбники втратили близько 2000 осіб. Супротивника ненадовго було затримано.
Такий вчинок зробив би не кожен з нас. «Крутяни» герої завжди будуть актуальними, бо, навідмінну від очільників тодішньої УНР, ці ще зовсім юнаки без наполеглевої риторики захищали Українську державність, і що найголовніше – вірили в цю ідею. Вони не випрошували для себе свободи в поневолювачів, а здобували її в безкомпромісній боротьбі.
А як ставяться до неї люди, які прийшли вшанувати пам’ять загиблим героям?!
- Моє ставлення до дій Центральної Ради є різко негативним. Мені не завжди було зрозуміло, чому саме такий орган влади зробив невдалий крок у складні для України часи. До того моменту, як я відкрила для себе цю сторінку історії, я вважала Михайла Грушевського насправді сильним політичним діячем. Але з'явився привід для того, щоб різко змінила свою думку. І до сьогодні я не розумію, чому в багатьох школах кабінети історіі прикрашені саме портретом цього діяча. Що було в його діях адекватним, в діях Центральної Ради? Зовсім нічого. І ті відчайдушні молоді юнаки, які пішли захищати нашу Батьківщину в той знаменний день, зробили це задля того, щоб саме зараз, в цю саму хвилину, ми жили в незалежній та могутній державі. Слава Героям України, мужнім крутівцям!
- Я ставлюсь, скажімо так, двозначно, тобто з одного боку - це погано, що поїхали такі молоді студенти, але з іншого боку приклад студентів під Крутами, є прикладом жертовності ідеї, справі захисту рідної землі й найціннішого, що у нас є - родини та Батькіщини. Юні герої довели, що віддати життя в ім’я незалежності своєї країни є великим подвигом.
- Я вважаю, що ЦР, незважаючи на всю декларативну політику не розуміла реального становища, тієї влади, яка була у неї в руках. Вона не відчувала настрій народу, не розуміла того, що народ вже дозрів до відділитися від імперської чи большевицької Росії, що Україна може вже бути самостійною державою. Замість цього, Центральна Рада вела незрозумілу політику, вона просто боялась і ось, коли вже зрозуміла, що програє, вона вислала тих триста юнаків, аби вони прикрили її відступ. Ці правдиві герої справилися з поставленим їм завданням. Вони стояли не за ЦР, а за свою Батьківщину, рідну Україну.
- ЦР відступила в той період, коли потрібно було утримуватися на місцях. Особисто моє відношення до цього вчинку дуже негативне, тому що, оскільки ця рада була не популярна в той час, вони не намагалися підвищити свої рейтинги якимось впливом, боротьбою, а натомість вибрали найлегший шлях та відступили, залишивши хлопців самих без підтримки.
- Зовсім складно оцінити, але напевно негативно. Взагалі політика ЦР викликає багато питань, вона багато в чому була непослідовна, недосконала і це лише поодинокі і досить невдалі епізоди її політики. Але наскільки я знаю, ситуація, коли довелось залучати молодь до обороних сил була пов’язана з певним збігом обставин. Адже основні збройні формування УНР під проводом Петлюри були змушенні боротися з повстанням на заводі Арсенал - тому у бій з більшовицькою армією довелося вступити молоді.
Отже, у ЦР була просто погана організація.
Незважаючи на фактичну зраду Центральної ради, молоді студенти у нерівному бою під Крутами відстоювали свою Батьківщину й пожертвували життям заради рідного краю. Напевно, не кожен з нас ладен так вчинити. Але кожен повинен пам’ятати своїх героїв та бути їм вдячним за те, що зараз ми живимо в незалежній, самостійній Україні. Дякую організатору вшанування - Cпільці Української Молоді за те, що дала змогу харків’янам згадати про трагічну подію під Крутами – звитяжний бій за свободу, про який повинен пам’ятати кожен громадянин України.
Катерина Сопіна, журналістка