Націоналізм як політична течія завжди приваблював і приваблює молодь своїми радикалізмом, максималістськими вимогами та певною романтикою. Вивчення розвитку українського націоналізму в молодіжному середовищі Харківщини допоможе краще осмислити історичні процеси, усвідомити роль націоналістичних організацій в житті населення Харківщини та України загалом.
Розвиток націоналізму на Харківщині пов’язаний, в першу чергу, з ім’ям Миколи Міхновського. Першими молодіжними організаціями, що більшою чи меншою мірою орієнтувалися на його ідеї, були Українська студентська громада (утворена 1900 року) та молодіжна організація „Сокіл” (створена 1904 року) [3]. Ці організації можна назвати предтечами, попередниками націоналістів.За радянських часів, в умовах тиску процеси формування націоналістичної течії не припинялися. Діаспорні дослідники подають інформацію про існування таємної студентської організації в Харківському університеті. Вона нібито існувала до 1931-го р. і, застосувавши збройний опір, була знищена ГПУ. Ще одна організація була утворена в Педагогічному технікумі [5, с. 43].
Професор Дмитро Соловей повідомляє про існування в Харкові таємного студентського гуртка «Драгоманівці». В кінці 1920-х він був знищений ГПУ [9, с. 119]. 1925 року у Харкові було засновано Спілку української молоді (СУМ). Молоді сумівці «проголосили себе спадкоємцями великих ідей М.Міхновського» [10]. Сучасні історики сумніваються в існуванні потужної розгалуженої організації СВУ-СУМ, проте є свідчення, що організація діяла і мала осередки в Куп’янську, Костянтинограді, Козачій Лопані та Лозовій [4].
Як бачимо, українські патріотичні ідеї були притаманними, насамперед, студіюючій молоді. Проте й селянська молодь не пасла задніх, хоча її патріотизм носив часто більш неоформлений, стихійний характер. На утиски радянської влади вона відповідала радикально – зброєю. Приміром в лютому 1930 р. в с. Мурафі Краснокутського району було заарештовано групу молодих селян, котрих звинувачували в створенні «банди». [6, с. 88]. Тоді ж у с. Терповому Вовчанського району було знищено загін повстанців, що складався переважно із молоді й отаманом якого був 20-річний хлопець [6, с. 89].
Із включенням Західної України до СРСР відбувається проникнення націоналістичних ідей ОУН на Схід. Так у Львівському університеті член ОУН Богдан Єднорог, «за дорученням крайової екзекутиви ОУН, з метою насадження ОУНівських осередків в східних областях УРСР особисто займався вербуванням студентів, що прибули з Харкова та Одеси» [8, с. 78].
Новий поштовх до розвитку націоналістичного руху дала Друга світова війна. У Харкові сформувалася юнацька секція організації «Просвіта», члени якої стояли на чітких націоналістичних позиціях і виступали за самостійну Україну без німців та більшовиків. Очолював їх Севастьян Герасимович [2, сс.7, 8, 9/зв].
Проте націоналістичний рух на Харківщині не був ліквідований і після Другої світової війни. 1947 року двома студентами, Олександром Курінним та Леонідом Безпалим, було утворено українську націоналістичну організацію «РАУН» - «Революційний авангард українського народу», котра ставила своєю метою збройну боротьбу проти радянської влади й створення федеративної держави із центром у Києві. Раунівці пропагували свої ідеї серед оточення, встановили контакт із членом ОУН з Одеси Григорієм Хворостюком, проте були розгромлені на стадії формування [1].
В 1960-ті роки ідеї українського національного відродження знов оволодівають молоддю Харкова. Це були студенти ХНУ В. Халимонов, В. Пасічник (автор віршів із «націоналістичними ідеями» [7, с.432] ), А. Соболєв, І. Шилов, А. Балабуха. Студент І. Шилов написав листа до конференції мовознавців на захист української мови, зібравши підписи товаришів-студентів [там же].
Новий етап у розвиткові молодіжних націоналістичних організацій розпочався в кінці 1980-х років.
Узагальнюючи викладене вище, зазначимо наступне. Для молоді Харківщини націоналізм був явищем значною мірою органічним, іманентним, а не занесеним ззовні. З огляду на радянські умови (наявність потужних радянських спецслужб, утруднений доступ до ідеологічних джерел та ін..) для молоді Харківщини були притаманними досить широкі погляди, в котрих націоналістична складова займала більш або менш виразне місце. Методи діяльності були досить різноманітні, залежно від тих умов, в яких доводилося діяти – від демократичних до терористичних. Прикметно, що активною силою виступало й селянство.
Націоналістичний рух на Харківщині загалом мав слабку тяглість – фактично кожна група молоді починала спочатку, проходячи ті ж самі стадії – становлення, період діяльності й розгром (інколи – навіть без другої фази). Проте, незважаючи на усі перешкоди, ідеї націоналізму поширювалися серед молоді Харківщини, сприяючи національному самоусвідомленню та розумінню необхідності захисту інтересів Нації.
ДЖЕРЕЛА ТА ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Архів Харківського обласного Управління СБУ. – Спр. 035023
2. Державний архів Харківської області. – Ф.Р-6452.-Оп.1.-спр.3515. – сс.7, 8, 9/зв.
3. Клененко П. Факти засвідчують. // Нова Україна. – 1991. - ч. 1. – с. 1 – 2.
4. Кучеренко, Вікторія. Знайдені свідки… / http://cym.org.ua/tmp/071207143121C.html
5. Плющ, Василь. Боротьба за Українську державу під совєтською владою. – Лондон: Українська видавнича спілка, 1973. – 125 с.
6. Прилуцький, Віктор. Опір молоді політиці більшовицького режиму та репресивні заходи проти неї в УРСР (1928 – 1936 рр)// З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. (Науковий і документальний журнал). – 2000. - №2/4. - сс.. 82 – 102.
7. Русначенко А. М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1998. – 720 с.
8. Сергійчук, Володимир. Український здвиг: Прикарпаття. 1939-1955. – К.: Українська Видавнича Спілка, 2005. – 840 с.
9. Соловей, Дмитро. Голгота України. Частина 1. Московсько-большевицький окупаційний терор в УРСР між першою і другою світовою війною. – Репринтне вид. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1993. – 288 с.
10. Черемський, Андрій. СУМ було відроджено у Харкові. // http://cym.org.ua/tmp/071207134237C.html
В’ЯЧЕСЛАВ ТРУШ, м. Лозова Харківської обл.